У останній день нашого навчання, природа немов відчувала наш від’їзд, і вирішила порадувати нас приємною погодою.
Ми з хорошими емоціями пішли Музей окупації та опору. Але коли ми зайшли всередину, ми пройнялися жахом, адже нас відразу повели в тюрму. Пошарпані стіни, приглушене світло і моторошні картини – те, що ми побачили першим. Далі нам показали тюремну бібліотеку, ізолятор і душову кімнату. У бібліотеці нараховувалося 600 книг. Їх використання було під найсуворішим наглядом.
Ми були здивовані, коли побачили ізолятори, в яких проводилися тортури над ув’язненими. Для нас дуже складно уявити таку жорстокість людей і повірити в те, що вона може існувати сьогдні.
Особливо нас вразила відсутність регуляторів температури і напору води в душовій, що є звірячим ставленням до ув’язнених.
Після екскурсії по в’язниці до нас приєдналися Пятрас Вайтекунас із дипломаткою Астою Андрідаскіену, яка керує проектами Міністерства закордонних справ для країн східної Європи. Пятрас поділився несамовитим досвідом участі в антирадянському русі спротиву Саюдіс. Він розповів, що на нього в архіві є 18 томів. Але він поки не хоче їх читати.
Ми були у важкому стані після музею. Аста, помітивши це, запропонувала нам відволіктися і прогулятися по площі. Коли ми побачили бібліотеку під відкритим небом і фонтани, всі погані емоції відійшли на задній план. Вода так різко била з-під землі і виходила назовні, що змогла забрати наші негативні емоції. Ми дуже вдячні Асті, за те що вона змогла відчути наш пригнічений стан і вивести з нього.
Після ситного обіду, нам випала нагода побувати в спільноті литовських фотографів і поспілкуватися з їх президентом Гінтарасом Чесонісом. Зустріч виявилася дуже продуктивною. Президент має великий досвід в сфері фотомистецтва. Як документалістам, нам було дуже цікаво послухати його лекцію і поради. Із його настанов дуже запам’яталася випадкова фраза:”Якщо ти хочеш зробити круте фото, підійди ближче». Це можна трактувати як буквально, так і образно – як у житті, так і в фотографії. Ми обмінялися подарунками. Гінтарас подарував нам фотоальбоми його литовських колег і побажав розвивати українську фотографію.
День закінчився вільної прогулянкою вулицями Вільнюса.

Автори тексту: Бондаренко Артемій, Цапенко Марія, Соловйов Павло
Автори фото: Цапенко Марія, Шірінська Анастасія

Проект “Школа документалістики та медіа для дітей та молоді, які постраждали війни на сході України” реалізується громадською організацією “Новий Донбас” спільно з консалтинговою компанією Jostra за підтримки Посольства Литви в Україні в рамках програми МЗС Литви Lithuanian Development Cooperation.