ВІДГУК

Благодійний фонд Карітас Київ

«Мене накрило під час перегляду, я згадав «свою» війну. Багатьох хлопців накрило. Нам тяжко дивитися такі фільми. Боляче, що сюди прийшли більшість ветеранів. Хотілося розказати тим, хто не був на війні. Але нас хочуть забути. Кожен воліє не говорити про війну. І це найболючіше».

«Що мене тримає тепер? Мрія! Я маю мрію — побудувати хоспіс для ветеранів, щоб вони могли достойно вмирати. Ми ж всі розуміємо, що ветерани уходять раніше від отриманих травм та підірваного здоров’я. Ми ж розуміємо, що ми тягар для своїх сімей. Не хочемо заважати жити нормальним людям….»

«Як я прийняла рішення поїхати в зону АТО і зняти кіно про добровольців? Одного весняного дня я лежала у себе на дачі на траві, насолоджувалася сонцем та красою. Слухала новини, де говорили, що загинуло багато наших хлопців. І я захотіла подивитися в очі тим, хто нас захищає. Це кіно — моя подяка хлопцям за те, що вони тримають мир над нашими головами».

Першим зимовим днем ми зібралися для перегляду «Як ми стали добровольцями». Це був не просто перегляд. Це було містичне переживання гордості за таких сильних найкращих людей, болю втрати, бажання підтримати та обійняти кожного.

Кажуть, що люди втомилися від війни. Дивно, що кажуть це ті, котрі і не були в неї занурені. Кажуть, що люди хочуть просто насолоджуватися життям, готуватися до свята і їм не до фільмів про війну. Кажуть, що це чужа війна….. Правда чужа?

Так, вона чужа, поки там не твій чоловік, не твій син….

Але той сусідській син віддає життя, щоб ми тут могли готуватися до свят, радіти, ходити по вулицям, не ховатися від снарядів в холодних підвалах.

«Що робити, щоб виклики сьогодення не повторилися у майбутньому? Працювати з пам’яттю. Не давати забути все, що ми проходимо сьогодні. Війна теперішня багато в чому стала можлива через те, що ми забули свою історію і криваві стосунки з сусідньою державою».

» Краще не знати ЩО таке війна…. Але саме такі події в історії народжують героїв, чиї імена повинні бути закарбовані не лише на сторінках історії, але й в нашій пам’яті, в пам’яті кожного українця, щоб усі знали КОМУ завдячуємо спокійному сну. »

«З війни не повертаються, з війни приходять. З війни повернутись неможливо.»

Щиро дякую Larysa Artiugina за щире відкрите небайдуже серце, за те, що не боїтеся піднімати та висвічувати болючі важливі теми! Дякуємо, що записали долі для вічності.

Особлива подяка і низький уклін кожному ветерану та учасникам фільму, що знайшли в собі сили пережити знову трагічні хвилини.

Дякуємо Veteran Hub за гостинність тепло та безпечне місце під хмарами над бурхливим містом! Ви робите важливе діло!

Вдячні GO Добровольці за підтримку, яка була дуже необхідна!

І, звичайно ж, дякуємо Pizza Veterano за неймовірно смачну піцу!

Шануймося та тримаймося разом! Ми потрібні один одному!