4 травня у Вінниці, на території коворкінгу “CHERDAK” відбувся показ документального фільму Лариси Артюгіної “За нашу і вашу свободу”, про українську-литовську взаємодопомогу у боротьбі з російсько-імперським злом. 

Організатори події Future Development Agency, Мистецьке об’єднання “Плай” та Ігор Арбатов влаштували онлайн зустріч глядачів з представниками знімальної групи фільму “За нашу і вашу свободу”. Перед переглядом режисерка фільму Лариса Артюгіна наголосила, що починаючи з 2014 року, й до сьогодні,  Литва самовіддано і потужно допомагає Україні у боротьбі з російською агресією. Масштаби допомоги 3-х мільйонної Литви нашій 40-ка мільйонній країні у боротьбі за незалежність надихнули режисерку зняти фільм-подяку литовському народу. Редакторка Платформи української документалістики, Наталя Багинська розповіла, що у фільм увійшли тільки 8 із 30 людських історій про взаємодопомогу українців та литовців у боротьбі за свободу. Майже 20 історій були викладені у циклі статей на сайті газети “День”. Повномасштабне вторгнення росії в Україну призупинило роботу над книгою про історію українсько-литовської боротьби проти агресії російської імперії, куди має увійти весь величезний обсяг унікального матеріалу, зібраного творчою групою.  

Показ фільму пройшов у теплій атмосфері. Глядачі різного віку відзначили історичні паралелі зафільмованих історій українсько-литовської боротьби із сучасними геополітичними процесами. Люди поважного віку згадували мужність, з якою литовці, практично, очолили протести проти радянської системи в 90-ті роки. 

Литовець Стасіс Каушиніс поділився спогадами цікавих моментів про допомогу литовців на Майдані у 2013-2014 році. Він розповів про сучасний стан політики та дружби між Литвою та Україною. Глядачі подякували Литві за допомогу у війні проти росії та відзначили важливу роль волонтерів у наближені перемоги. 

Після показу фільму “За нашу і вашу свободу” пролунав сигнал повітряної тривоги. Глядачі залишили зал, що розташований на 8 поверсі. Тому обговорення фільму “За нашу і вашу свободу” відбувалося переважно на ходу, по дорозі у місця переховувань.