“Для мене Вільнюс – це, до певної міри, духовний Єрусалим, як і для багатьох людей”- промовив Віталій Портников під час інтерв’ю 4 лютого 2021 року. Ось так прямо і однозначно задав високу ноту нашої розмови.
Виявилось, що він формувався, як особистість, у Балтійських країнах. Свої перші вірші приніс Едуардасу Межелайтісу. Дуже любив любив Юстінаса Марцінкявічюса, захоплювався Чюрльонісом. А Григорій Канович став моральним наставником для школяра з Києва, і залишається ним. Віталій розповів історію неймовірної дружби з цим литовським письменником єврейського походження.
“Я йшов по Вільнюсу і побачив чергу в книгарню. Став і запитав, виявилося, що продають книгу Григорія Кановича “Сльози і молитви дурнів”. Я дуже здивувався і купив декілька. А потім зрозумів, що ця книга відповідає моєму внутрішньому світу.
І я, школяр, написав йому листа. Він відповів. Підтримував мої прагнення. Потім ми познайомилися у Вільнюсі. Вже майже 40 років цьому спілкуванню… ”
Портников був одним з перших парламентських кореспондентів.
Познайомився з Вітаутасом Лендсбергісом. Перша публікація про Саюдіс. Приїздив у Вільнюс, коли проголосили Незалежність Литви.
Стає зрозуміло, чому вночі 13 січня 1991 року Віталій Портников своєю журналістською присутністю захищав Постійне Представництво Литви в СРСР у Москві від можливого захоплення. І чому у кінці розмови він сказав, що
“Людське тепло – це те, що відбувається між литовцями й українцями.”
Побачити детальну розмову можна буде у нашому фільмі, прем’єра якого відбудеться 24 серпня 2021 року у день 30-річчя Незалежності України.
Щиро дякуємо пану Віталію за розповідь та надані матеріали! А Посольству Литви в Україні – за гостинність!
Фільм створюється волонтерською командою і підтримати нас ви можете ось тут – https://docua-platform.org/gratitude-honey/ А на знак подяки отримаєте ще й “медовий подарунок”, як і герой нашого фільму.
Окрема величезна подяка Юрію Величко та Марічці Білоус за допомогу у зйомці!
За нашу і вашу свободу!