Документальний фільм “Тато” Documentary film “The Father”
Частина друга.
Ця історія почалась у червні 2014р, коли я вперше потрапила на базу у Нові-Петрівці.
Ми почали знімати добровольців батальйону «Донбас». Тривали перші навчання, я підходила до незнайомих хлопців і дівчат і розпитувала, хто вони, звідки, що тут роблять. Багато із них тоді були у балаклавах. А от «Вован» Володя Самоленко, без. Прямо в камеру він сказав: «Я сам сюди прийшов, я – ветеран Національної Гвардії з дев’яностих років. Мені сорок п’ять років. Як тільки я все це побачив, зразу ж прийшов послужити своїй Батьківщині та своєму народу. Я все кинув і прийшов.»
Я лишила свою візитівку з контактами, але Вован ніколи не дзвонив.
В Мечнікова, де ми знімали у серпні 2014р, за декілька днів до смертельного Іловайського коридору, лікував поранену руку, доброволець батальйону “Донбас”, Самоленко Володимир. Він дуже хотів, якнайшвидше, повернутись до своїх, бо ж “один за всіх, всі за одного і до кінця”.
Ми записали з ним інтерв”ю і задружилися. Людина, яка готова померти “за 15 сантиметрів української землі”, викликала повагу, а його оптимізм та впевненість у перемозі – захоплення. Це був скромний боєць. Ніколи не телефонував і нічого не просив для себе, завжди допомагав місцевому мирному населенню, жалів їх.
Лише один раз – за добу до загибелі… Дуже добре пам»ятаю цю розмову. Це було 11 лютого 2015р. Дебальцевський котел. В оточенні знаходився один із наших волонтерів, він був медиком, як і його мама, теж військовий медик, постійно мені телефонувала і розповідала, що ж насправді там відбувається. Це був такий собі життєвий жах. І от несподівано дзвінок від Вована
– Я хочу попрощатися. Ми звідси живими не вийдемо – зразу навіть не впізнала голос Вована
– Припини таке говорити! – гримнула у відповідь
– Немає шансів…
– Дай мені чесне слово, що лишишся живим!
– Не можу, це не від мене залежить, а від Бога.
– Так, але ж ти пам”ятаєш історію в Іловайську з Лермонтовим, який дав слово офіцера, що буде живим? І лишився! Пройшов котел, полон і живий! Значить і ти будеш живим, якщо даси мені слово – я наполягала
– Буду старатися…
Рівно за добу – дзвінок. Василь Чабанов
– Вован щойно загинув…
І тепер ми мусимо зробити фільм про Вована. От просто мусимо. Щоб зробити цей фільм, нам необхідно ще декілька знімальних днів, монтаж відео та звуку, постпродакшен.
І наші волонтерські можливості закінчились. Дуже просимо допомоги. Фінансової.
ПриватБанк р/р – 26003052690695
МФО Банка – 320649
Код ЄДРПОУ / ІПН – 39641307
Дякуємо усім небайдужим!
