Документальний фільм «Тато» Documentary film «The Father»

Частина друга.
Ця історія почалась у червні 2014р, коли я вперше потрапила на базу у Нові-Петрівці.
Ми почали знімати добровольців батальйону «Донбас». Тривали перші навчання, я підходила до незнайомих хлопців і дівчат і розпитувала, хто вони, звідки, що тут роблять. Багато із них тоді були у балаклавах. А от «Вован» Володя Самоленко, без. Прямо в камеру він сказав: «Я сам сюди прийшов, я – ветеран Національної Гвардії з дев’яностих років. Мені сорок п’ять років. Як тільки я все це побачив, зразу ж прийшов послужити своїй Батьківщині та своєму народу. Я все кинув і прийшов.»
Я лишила свою візитівку з контактами, але Вован ніколи не дзвонив.
В Мечнікова, де ми знімали у серпні 2014р, за декілька днів до смертельного Іловайського коридору, лікував поранену руку, доброволець батальйону «Донбас», Самоленко Володимир. Він дуже хотів, якнайшвидше, повернутись до своїх, бо ж «один за всіх, всі за одного і до кінця».
Ми записали з ним інтерв»ю і задружилися. Людина, яка готова померти «за 15 сантиметрів української землі», викликала повагу, а його оптимізм та впевненість у перемозі — захоплення. Це був скромний боєць. Ніколи не телефонував і нічого не просив для себе, завжди допомагав місцевому мирному населенню, жалів їх.
Лише один раз – за добу до загибелі… Дуже добре пам»ятаю цю розмову. Це було 11 лютого 2015р. Дебальцевський котел. В оточенні знаходився один із наших волонтерів, він був медиком, як і його мама, теж військовий медик, постійно мені телефонувала і розповідала, що ж насправді там відбувається. Це був такий собі життєвий жах. І от несподівано дзвінок від Вована
— Я хочу попрощатися. Ми звідси живими не вийдемо — зразу навіть не впізнала голос Вована
— Припини таке говорити! — гримнула у відповідь
— Немає шансів…
— Дай мені чесне слово, що лишишся живим!
— Не можу, це не від мене залежить, а від Бога.
— Так, але ж ти пам»ятаєш історію в Іловайську з Лермонтовим, який дав слово офіцера, що буде живим? І лишився! Пройшов котел, полон і живий! Значить і ти будеш живим, якщо даси мені слово — я наполягала
— Буду старатися…
Рівно за добу — дзвінок. Василь Чабанов
— Вован щойно загинув…

І тепер ми мусимо зробити фільм про Вована. От просто мусимо. Щоб зробити цей фільм, нам необхідно ще декілька знімальних днів, монтаж відео та звуку, постпродакшен.
І наші волонтерські можливості закінчились. Дуже просимо допомоги. Фінансової.
ПриватБанк р/р – 26003052690695
МФО Банка — 320649
Код ЄДРПОУ / ІПН — 39641307

Дякуємо усім небайдужим!