Литовсько-українські відносини – у фокусі проєкта «За нашу і вашу свободу». Однойменний фільм, виробництво якого вийшло на фінішну пряму завдяки грантові від Українського культурного фонду, представлять вже цієї осені.

Авторка і режисерка Лариса Артюгіна власними зусиллями збирала матеріал для стрічки понад шість років. Нині – це майже три десятки героїв та їхніх історій. Умовно матеріал можна поділити на три частини: перша описує передумови і історичний контекст того, звідки виростає міцна дружба і глибоке розуміння болю іншого народу, друга – події часу відновлення незалежності Литви, а третя переносить нас на український Майдан і в зону АТО, де першими прийшли на допомогу саме литовці. Однак, такий поділ дуже відносний – для більшості героїв одні події перетикали і витікали з попередніх. Ті, хто пройшов концентраційні табори пізніше брали участь у тому, щоб зруйнувати утворення, яке саме по собі були тюрмою для поневолених народів – Радянський Союз. У той час, як литовці зуміли максимально витіснити вплив радянщини і повноцінно відновити свою незалежність, Україна прийняла цей виклик дещо пізніше – на Майдані Незалежності у 2013 році, і далі – на війні з окупантами.

– Я знайшла тих, хто напершими приїхав на український Майдан. Перша група литовців, яка з’явилась на Майдані – це були дуже молоді люди, по 18-19 років. Одна з героїнь фільму, коли почула про те, що в Україну збирається автобус, одразу ж захотіла сюди приїхати. І на моє запитання, чому вона прийняла таке рішення, сказала – ну як, мої ж батьки були там, де захищали свободу Литви, а значить і я маю захищати свободу. І було не принципово, де це відбувалося у Вільнюсі, чи у Києві, – говорить Лариса Артюгіна про тяглість процесу, над висвітленням якого вона працює у фільмі.

Один з героїв стрічки – учасник чи не всіх ключових подій сучасної України, у яких вона виборювала свою незалежність та ідентичність. Євген Дикий був учасником студенського голодування, яке потім назвуть «Революцією на граніті». Знають його як активного учасника «Революції гідності», після якої він одразу пішов добровольцем в АТО. Нині він очолює Національний антарктичний науковий центр і вже в цьому статусі приймав нагороду з рук Президента Литви – Медаль пам’яті 13 січня. Це перша державна нагорода Литви, заснована в грудні 1991 року; нею нагороджують громадян країни та іноземців, які зробили значний внесок за захист свободи і незалежності Литви.

– Один з ключових міфів сучасної путніської пропаганди, який поділяє 90% українців, про те, що у 1991 році нібито раптом випадково розвалився Радянський Союз. Але подивімося, що в ті роки відбувалося в Балтійських країнах і де було місце України у всіх цих процесах, яка насправді з відставанням приблизно на два роки, повторювала успіхи і досягнення Балтійських визвольних рухів. Виходить, що не розвалився Радянський Союз, а пара мільйонів, таких як я, взяли його і розвалили. Так, це ми, представники визвольних рухів підкорених народів, спричинили те, що Путін називає «величайшей геополитической катастрофой ХХ века», – говорить Євген Дикий, який бачить проект «За нашу і вашу свободу» фрагментом інформаційного протистояння з ворогом і відновлення історичної справедливості.

За час збору матеріалів їх стало так багато, що зйомки фільму перетворилися на проєкт. Щоб максимально зберегти і поширити свідчення, творча команда уже нині працює над впорядкуванням книги. Крім того, історія Євгена Дикого надихнула на створення мальопису – графічного переказу карколомних пригод сімнадцятилітнього очільника Українського загону у Литві. Також всі зібрані матеріали та готову стрічку передадуть у кіноархів та до Музею Майдану. Авторам важливо, щоб ця жива історія була доступна для вивчення і ознайомлення якомога більшій кількості людей.

Олена Задорожна