14 жовтня видався сонячним, дуже теплим днем. Ми з Мартою та Олею зустрілися на Теремках і помчали у Білу Церкву.
Було відчуття тепла і світла. По телефону нас контролював “Фагот”, побратим “Вована”, доброволець батальйону «Донбас» і організатор показу.
Він хвилювався, коли ми зустрілися, хоча й намагався це не показувати, адже ніхто не знав, чи буде заповнена зала. Організатори дали об’яви по місту, забронювали кінозал і нікого спеціально не «мобілізовували». Як потім зізнались, вперше так вчинили.
Чудова зала місцевого кінотеатру імені Довженка наповнилась вщент. Це були дуже різні обличчя, як за віком так і за статтю. “Фагот”, він же Володимир Бабенко, керівник Агентства стратегічного розвитку міста, представив нашу команду і розпочався перегляд.
Спочатку у залі було тихо, потім було чутно тихий плач. Після закінчення фільму – хвилина мовчання. І велика складна розмова про враження і переживання глядачів. Гостре обговорення, чи не дарма ми платимо таку високу ціну за цю війну. Запитували у нас, чи були перешкоди під час створення та показів фільму, як народилася ідея фільму. Ми розповідали й про те, що фільм повністю волонтерський і створення його було складним трирічним процесом. Марту запитували про Білорусь, чи знають там про війну, чи можливий білоруський Майдан?
Розповіли ми й про місію Платформи української документалістики docUA Platform, про фільми, які змінюють суспільство й наш документальний активізм. А ще почули багато вдячних слів та море тепла й обіймів.
А потім, Біла, світла, Церква подарувала нам теплий осінній дуже гарний парк «Олександрія»! Перлина України!
Дружній смачний обід з білоцерківцями, фахівцями Агентства стратегічного розвитку міста, запаморочливий аромат осіннього листя у парку і навіть бензин у баку автівки 

Дякуємо, Біла Церква! Дякуємо, Фагот! Дякуємо усім білоцерківцям!